Увага, поширюється недостовірна інформація про НКЕК

Інформація щодо публікації на вебсайті InternetUA статті «Поки держава платить за програні НКЕК суди, співробітники Комісії отримують премії».

У публікації  містяться твердження, які не відповідають фактичним обставинам та не підтверджуються наведеними автором статті матеріалами.

1. Щодо твердження про те, що «судові рішення, якими визнавалися незаконними окремі рішення та дії НКЕК, уже коштують державі грошей», а також про те, що регулятор допускає незаконні рішення або порушення процедур, наслідком яких є скасування його актів та компенсація судових витрат».

Висновки автора публікації не випливають зі змісту судових рішень, на які він посилається.

На підтвердження наведених тверджень автор публікації посилається на такі судові рішення:

• рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30.09.2025 у справі № 640/12273/22 за позовом Речкалова Олександра Павловича до НКЕК про стягнення 440 978,19 грн заробітної плати за час вимушеного прогулу;
• рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2026 у справі № 910/16271/25 за позовом ПрАТ «Діпрозв’язок» до НКЕК про стягнення 806 984,22 грн за договором про відшкодування комунальних та інших платежів;
• ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 03.04.2024 у справі № 320/14888/24, якою задоволено заяву судді про самовідвід.

Жодне із наведених судових рішень не стосується визнання протиправними рішень чи дій НКЕК як регулятора або скасування її нормативно-правових чи індивідуальних актів.

Натомість предметом зазначених судових справ є:

• у справі № 640/12273/22 — трудовий спір щодо стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, який виник  внаслідок звільнення з посади члена Комісії з 20.05.2014 на підставі Указу Президента України від 17.05.2014                № 478/2014, що був визнаний незаконним і скасований постановою Вищого адміністративного суду України від 24.02.2016 у справі № 800/310/14 в частині звільнення Речкалова О.П. з посади члена Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв’язку та інформатизації та поновлення його на посаді члена Комісії з 20.05.2014;
• у справі № 910/16271/25 — господарський спір щодо виконання договірних зобов’язань з відшкодування комунальних та інших платежів;
• у справі № 320/14888/24 — адміністративний спір щодо повернення коштів, сплачених за продовження строку дії ліцензії, та стягнення коштів з Державного бюджету України. При цьому судове рішення, на яке посилається автор, є виключно процесуальною ухвалою про самовідвід судді і не містить жодних висновків щодо правомірності чи неправомірності дій або рішень НКЕК.

Отже, наведені у публікації судові справи стосуються різних категорій правовідносин і не підтверджують твердження автора статті про те, що НКЕК систематично приймає незаконні рішення чи допускає порушення процедур під час здійснення своїх регуляторних повноважень.

Більше того, жодна із наведених автором публікації судових справ не є прикладом скасування судом рішення НКЕК, прийнятого під час здійснення нею регуляторних повноважень у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра чи надання послуг поштового зв’язку.

Сам по собі факт наявності судових спорів за участю НКЕК не свідчить про незаконність її регуляторної діяльності та не може бути підставою для висновку про незаконність прийнятих нею регуляторних рішень.

2. Щодо тверджень про преміювання працівників НКЕК.

У публікації питання преміювання працівників НКЕК пов’язується з результатами окремих судових справ за участю НКЕК.

Водночас наведені у статті судові справи не стосуються скасування рішень НКЕК як регулятора, а виникли з трудових, господарських та адміністративних правовідносин. Будь-які докази існування зв’язку між зазначеними судовими справами та прийняттям рішень щодо преміювання працівників НКЕК у публікації відсутні.

Крім того, твердження про те, що НКЕК «систематично програє судові спори», не підтверджується наведеними автором прикладами. Посилання на окремі судові справи різних категорій не може свідчити про системність порушень у діяльності НКЕК або бути підставою для висновку про необґрунтованість преміювання її працівників.

Водночас необхідно зазначити, що жодного нормативно-правового акта НКЕК чи рішення Комісії, прийнятого під час здійснення нею регуляторних повноважень у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв’язку НЕ БУЛО скасовано судами.

Для прикладу, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.12.2021 у справі № 640/13137/21 за позовом адвоката Гончарук Юлії Олександрівни до НКРЗІ відмовлено у задоволенні позовних вимог, зокрема щодо визнання протиправним та нечинним рішення НКРЗІ від 23.03.2021 № 107 «Про затвердження Змін до деяких рішень НКРЗІ з питань надання послуг із перенесення абонентських номерів», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.04.2021 за № 442/36064. Зазначене рішення суду залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.07.2022.

Отже, висновок автора про взаємозв’язок між судовими справами та преміюванням працівників НКЕК не випливає з наведених у публікації фактів.

Викладене свідчить, що окремі висновки автора статті зроблені на підставі довільного тлумачення судових рішень та не підтверджуються їх змістом. При цьому у публікації відсутні об’єктивні дані, які б підтверджували існування взаємозв’язку між наведеними судовими справами та рішеннями щодо преміювання працівників НКЕК.